Іван Дзюба

— В історії українсько-єврейських відносин є специфіка, властива лише для українців, але є і такі риси, що вписуються в загальну картину відносин євреїв з різними націями Європи. Чи можемо почати з тих аспектів, які спільні для різних народів, в тому числі і для українців?

— Звичайно, мабуть, поза цим загальним європейським контекстом не можна зрозуміти і українсько-єврейські відносини, хоча водночас і українська специфіка додає нове. Взагалі, єврейське питання, скажімо, українсько-єврейські відносини гостроти набирають десь у XVI ст. Хоч євреї в Україні були, були відносини з Хазарським царством, були євреї в Києві в ХІ-ХІІ ст., але масштабності й гостроти вони набирають десь із XVII ст., з часу посилення українсько-польської боротьби. Певно, це можна пов’язувати з тим, що після того, як євреї були фактично вигнані із Західної Європи, значна частина їх, може, навіть основна, опинилася у Центральній і Східній Європі, і відповідно в Україні. Над тими євреями, які оселилися в Україні, вже тяжіли міфи з ранньохристиянських часів, і ці міфи були обтяжені ще й тими подіями, що відбувалися в Іспанії, в інших європейських країнах — Франції, Німеччині, обтяжені середньовічними забобонами, розправами та жорстокими переслідуваннями. Але обтяжені і також, можна сказати, на інтелектуальному рівні, обтяжені всіма інтерпретаціями, які вони діставали в Європі, серед європейських релігійних діячів (як от Лютер) та інтелектуалів. Такі інтелектуальні інтерпретації теж були, особливо у Німеччині й Франції. Все це приходило так чи інакше до Східної Європи. Висока хвиля «теоретично обґрунтованого» антисемітизму у Франції й особливо Німеччині кінця ХІХ — початку ХХ ст., звичайно ж, підготувала антисемітизм гітлерівського штибу, а отже — і трагедію Голокосту. Як відомо, в Російській імперії для євреїв існувала так звана «межа осілості», і вони в основному скупчувалися на території нинішніх Білорусі та України.

Кто поможет заповеднику Бабий Яр?

Но вот молчаливый до сих пор директор Заповедника   Б .И.Глазунов дал интервью газете «Эйникайт», рассказав о проблемах в своей работе. Теперь мы знаем, что их гораздо больше, чем самой работы. Поэтому напомним, что трагедия Бабьего Яра имеет длительную историю, наполненную признаниями, забвениями и кощунствами. Решение об увековечении памяти жертв массовых расстрелов на территории Бабьего Яра, принятое в 1945 году, было быстро отменено и надолго предано забвению. После многочисленных протестов против кощунственного умолчания трагедии Бабьего Яра в 1976 году был наконец-то возведен памятник. Однако, в нем ничего не должно было напоминать о расстрелах по этническому признаку. А ведь евреев и ромов (цыган) уничтожали только за их принадлежность к определенной национальности. И лишь в независимой Украине был установлен памятник «Менора», символизирующий память о массовых расстрелах евреев фашистами. Потом были установлены другие монументы и памятные знаки, что обусловило необходимость обустройства территории Бабьего Яра в качестве заповедника.

Мемориал Красной армии в Израиле

Строительство в Израиле национального монумента в честь победы Красной армии над нацистской Германией обойдется в 1 миллион долларов и будет финансироваться пожертвованиями еврейских общин всего мира, сообщила канцелярия главы израильского правительства.

Российско-израильское жюри выбрало проект мемориала, который будет возведен на берегу Средиземного моря в городе Нетания. Из 75 работ, присланных на конкурс, судьи отдали предпочтение проекту коллектива российских скульпторов.