ЩО ТАКЕ КУЛЬТУР-ЛІГА

Говоритимемо про найважливіше: про сутність, про ідеї та проблеми, про душу, а не про тіло.

Культур-Ліга — це   з’ява  нової нації, яка виходить із темряви підпілля до сонячного сяйва сучасного світового мистецтва. Нові покоління починають творити модерне мистецтво в його розмаїтті, різнобарв’ї та багатстві відтінків. Вже кілька десятиріч точаться розмови про нову єврейську культуру. Однак до сьогодні маємо лише її обриси, лише залишки минулого. Ще й досі поле нашої культури захаращене уламками скрижалей; сьогодні вона багато чим нагадує пустелю. Тому перед євреями стоїть велике завдання: створити повноцінну сучасну культуру в усіх її виявах, засвоївши світові досягнення та пошуки.

Протягом останніх століть обмаль бездержавних націй спромоглися здобути собі місце в сучасній світовій культурі. Але щоразу це було важливою подією. Повною мірою це стосується й культурного відродження єврейства. Ми — нація історична. Наша історія сягає сивої давнини, пам’ять наша увібрала не лише попіл попередніх поколінь, але й їхні соки. Ми не бажаємо й не будемо відриватися від власного коріння. Ми хочемо струсити  з  себе порох і віднайти у собі давні могутні джерела. Єврейські митці, які щойно вийшли на світову культурну арену, не ставлять за мету перекладати світову культуру ідишем. Не прагнуть вони й адаптувати цю культуру до свого національного темпераменту. Йдеться про інше: пересадити нову культуру на історичний ґрунт і поєднати нашу пам’ять із культурою сьогодення.

Ми не бажаємо не лише брати від світової культури, а й вносити в неї своє. Ми хочемо влитися в неї новими науковцями і митцями, прагнемо поринути у незвіданий вир творчих пошуків. Культур-Ліга — це човен, яким ми пливемо у велике море світової культури, додаючи до неї нові струмені, нові барви.

Носіями єврейської культури є народні маси — бажають вони того чи ні, визнають чи ні. Згуртовані, вони складають національну спільноту. Проте єврейський загал мало цікавиться власною культурою. Значна його частина ще не набула громадянської свідомості. Ці люди, працюючи в культурі прагнуть привілеїв, кар’єрного зростання, розглядають її як сходинку в соціальній драбині. Саме тому вони часто недооцінюють або й зневажають власну культуру, відчуваючи натомість пієтет перед культурою сусідніх народів. Зрозуміло, залучати обивателя до культури — майже безнадійна справа. Ми, реалісти, ставимо перед собою завдання пробудити зацікавлення культурою серед простих людей, намагаємося розвинути їхні культурні потреби. І тоді, коли загал долучиться до культурного життя, він стане вдячним ґрунтом для власної культури. Йдеться про те, щоб згуртувати єврейство довкола власних культурних інтересів, залучити до творення й поширення культури. Тоді вона буде для євреїв не Торою, дарованою на Синаї, що обіцяє радість послуху й погрожує карою за гріхи, а скрижалями, на яких вони пишуть кров’ю власного серця, напругою власних нервів. Тоді вони шануватимуть і любитимуть свою культуру як власний витвір, як найдорожчу частину свого єства.

Ми говоримо про культуру мас. Проте сьогодні це ознака не лише бідності, але й багатства. Адже ми живемо в час, коли великі народні маси переймають культурний спадок заможних класів, просівають його, відкидають зайве й непотрібне. Перейняте вони засвоюють та узгоджують зі своїми потребами. Враховуючи набутки попередньої культури, вони починають споруджувати нову будівлю на новому фундаменті. Разом  з  іншими народами вони будують модерну світову культуру. [...] Хибно думати, що буржуазна культура лежить на поверхні нашої свідомості, сковує розум, і її впливу можна легко позбутися. Стара культура вростала в нас тисячоліттями. Вирвати буржуазну культуру  з  корінням, створити нову соціалістичну культуру мас — це величезна проблема, яка постає як перед єврейською, так і перед іншими націями. Але саме той факт, що корені єврейської культури — в народному ґрунті, що вона стає на ноги в буремні часи побудови нового світу, можливо, позбавляє її шансу зробити вагомий внесок у розв’язання цієї проблеми для себе й для інших.

Єврейська культура є культурою мас. Мусимо пристосовуватись до цієї ситуації, починати роботу  з  найнижчих сходинок. Але водночас єврейська культура є новою, сучасною. Вона претендує на вагоме слово у світовому культурному процесі. Треба, не опускаючись до мас, підіймати їх до найвищої сходинки, творити не лише для буденних потреб, а залишати спадок прийдешнім поколінням. Тут доводиться поєднувати розбіжності, синтезувати протилежне — таким чином, ми знову опиняємось перед важкою проблемою.

Безпосереднім творцем культури досі була інтелігенція. Значна частина нашої інтелігенції складається  з  гебраїстів і прибічників асиміляції, які є не каменями в будівлі нашої культури, а камінням на її шляху. Єврейської інтелігенції, в повному значенні цього слова, поки що немає. У нас є інтелігенти  з  більшим або меншим рівнем загальної освіти, які не мають освіти питомо єврейської. Є так звана народна інтелігенція, наскрізь ідишська, тісно пов’язана  з  єврейськими масами, половина якої має фрагментарну загальну освіту, а інша половина — ґрунтовну, але часто несистематичну єврейську освіту. Значний відсоток нашого народу становлять люди інтелігентних професій — проте митців і культурних діячів серед них небагато. Ще одна особливість полягає в тому, що найліпші сили єврейства йдуть на політичну діяльність. І коли серед нас  з’являються  таланти, вони зазвичай в’януть, не розквітнувши, через брак освіти й уваги.

Знаємо, що, незважаючи на національні настрої серед єврейської інтелігенції, схильність до асиміляції часто переважає. Інтелігент працює в єврейському середовищі, але він вихований на чужій культурі. Інколи наші досягнення в культурній сфері додають йому оптимізму, він навіть перебільшує їхню вартість, але водночас відчуває, що це лише початок. Часто такі спроби видаються йому дитинними порівняно зі здобутками світової культури. Його приваблює те, що єврейська культура відкриває перед ним поле для власної творчості, але взірцем для нього залишаються світові культурні набутки. Звідси сумніви і постійне питання: бути чи не бути? Чи існує єврейська культура? Чи існуватиме вона надалі? Тож єврейський інтелігент рефлектує більше, ніж діє, сумнівається більше, ніж творить.

Єврейська інтелігенція сповнена ідеалізму та жертовності, але не має благодатного ґрунту для таких поривань. Її часто недооцінюють, зневажають, не оточують увагою, вона перебуває в нужденному становищі. Все це призводить до того, що в інтелігентів опускаються руки.

Ми прагнемо віднайти в єврейській масі її прихований творчий потенціал. Єврейська інтелігенція має складатися не лише  з  бухгалтерів і стоматологів, але й  з  митців і діячів культури. Треба зосередити усі сили, аби приділити нашій інтелігенції увагу, дати можливість талантам, які  з’являються , виявити себе на повну силу. Ми хочемо створити покоління єврейських інтелігентів, які, глибоко пов’язані  з  єврейськими масами, черпають у них натхнення; інтелігентів, які ведуть єврейський спосіб життя і органічно живуть у своїй культурі. Національна культура має стати для цих людей джерелом натхнення, а не постійних сумнівів, ґрунтом для творчості, а не приводом для питання: бути чи не бути? Коли чуємо: єврейські маси живуть, — це означає, що живе єврейська культура. І в цьому — наше велике завдання.

Наші громадські діячі перебувають у стані перманентних політичних розколів, ведуть гостру боротьбу між собою. І відлуння цієї боротьби позначається на стані культури і негативно впливає на її розвиток. Ми впевнені, що існує цілісна соціалістична культура єврейських мас, яка розвиватиметься у процесі спільної роботи, — ось одна із засадничих ідей Культур-Ліги.

Наша історична наука — юдаїка — має значні досягнення. Дослідники працюють у цій царині вже сотні років, але часто це люди, далекі від національного життя народу. Їхні студії кружляють лише довкола теми Східної Стіні і юдаїзму, не виходячи поза межі традиційних уявлень про єврейство. Для більшості таких науковців євреї були релігійною групою, а не нацією, єврейська історія була для них історією книги і релігійного життя. Час освітити наше минуле світлом сучасної науки, шукаючи в ньому не лише релігійний зміст, але й розмаїте життя. Досить загострювати увагу на приниженнях і переслідуваннях, що спіткали єврейський народ, треба звернути погляди на саме єврейське життя. Слід змінити підхід до оцінки нашого минулого: вивчати його не для виправдання перед іншими народами, не для ідеалізації, а  з  позицій справжньої науки. Ми мусимо докладно знати його, аби правильно зрозуміти сьогодення і накреслити шлях у майбутнє. Треба створити осередки науки, мистецтва — лабораторії єврейської думки. Все це — велика робота і вона є лише першою сходинкою до подальших звершень.

Ми — народ, що живе не в одній країні, а в усьому світі. Багато євреїв, які працюють, живуть повсякденним життям, спілкуються ідишем, перебувають у колі ідишської культури, мешкають у Росії, Румунії, Галичині, єврейських кварталах Лондона й Парижа, в Азії, Америці, Південній Африці. Кожна  з  цих громад має свої політичні інтереси, перебуває в оточенні культур сусідніх народів, взаємодіє  з  ними. Але всі ці єврейські громади обмінюються книжками, ідеями, перебувають в одному культурному просторі, збагачуючи його власними набутками й утворюючи єврейську культурну діаспору. Це значно розширює поле нашої культури, збільшує наші можливості.

Культур-Ліга є новим шляхом розвитку єврейської культури. Шляхом, який виникає за нових історичних обставин. Тож можемо говорити не лише про Культур-Лігу як таку, але й про «культур-лігізм», який швидко пошириться в усіх сферах єврейської культури і мистецтва. У цьому процесі братимуть участь не лише діячі Культур-Ліги, а й культур-лігісти — нові євреї.